Вогні нічного міста в його очах
Усмішка на обличчі, ніби все ідеально
Дарує поради в буденних речах
А свій світ ховає десь за дзеркалом
Він каже: "Все окей!" і всі вірять словам
Не помічають тріщин в його фортеці
Іде поміж людей знайомим шляхом
А в голові лиш дивні реверсії
Так падає сльоза у нього
Від болю від цього всього
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Лиш він біль свою відчуває
За склом екранів, за шумом днів
Він мовчки ховає тисячі слів
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Як сам себе він руйнує
Він чемпіон у грі "Тримай своє лице"
Золота медаль за ідеальну маску
Кожен новий ранок - замкнене кільце
Де знову треба грати чужу казку
Тримає телефон, гортає стрічку новин
Чужі історії, щасливі обличчя
Та серед мільйонів він до болю один
І ця тиша в серці стала звичкою
Так падає сльоза у нього
Від болю від цього всього
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Лиш він біль свою відчуває
За склом екранів, за шумом днів
Він мовчки ховає тисячі слів
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Як сам себе він руйнує
А може завтра хтось помітить втому
Зазирне у очі, а не в екран
І просто скаже тихо, як ти по-домашньому
І залатає хоч одну із ран
Але це лише мрія
Так падає сльоза у нього
Від болю від цього всього
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Лиш він біль свою відчуває
За склом екранів, за шумом днів
Він мовчки ховає тисячі слів
Ніхто не бачить, ніхто не чує
Як сам себе він руйнує
Ніхто не бачить
Ніхто не чує
А він все ще бореться
