Десь твій сон заблукав поміж сотнями срібних зірниць.
І шепоче зима… теплим голосом, манко, звабливо…
Засинай, не томи своїх сонних, густющих зіниць —
Зорі ніжно цілують тебе і тремтять мерехтливо.
Я прийду в твої сни,
Обійму й поцілую,
Ніжні квіти весни
Усі тобі подарую.
Я прийду, коли ніч
Стане зоряним раєм,
Доторкнусь твоїх пліч
І скажу, як кохаю!
Я прийду в твої сни, розтоплю у душі тонкий лід.
Обійму на прощання… поцілую вуста полум’яно.
Ти для мене — дарунок, таємний, малесенький світ.
Збережу це кохання у серці, мов троянду духмяну…
Я прийду в твої сни,
Обійму й поцілую,
Ніжні квіти весни
Усі тобі подарую.
Я прийду, коли ніч
Стане зоряним раєм,
Доторкнусь твоїх пліч
І скажу, як кохаю!
Коли ранки зітруть поцілунки нічних таємниць,
І світанок торкнеться вікна, ніжним променем ляже на вії,
Я залишусь у серці між подихів, слів і зіниць
Непомітним теплом, що зове тебе знову до мрії.
Я прийду в твої сни,
Обійму й поцілую,
Ніжні квіти весни
Усі тобі подарую.
Я прийду, коли ніч
Стане зоряним раєм,
Доторкнусь твоїх пліч
І скажу, як кохаю!
