Я ненавиджу тебе й кохаю,
В одному серці дві війни.
Тебе забути я бажаю,
Та ти живеш в моїй душі.
Я згадую твої бездонні очі,
В яких тонув без вороття.
Твої уста солодкі серед ночі,
Що спалюють мені життя.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Дві правди в серці б’ють на крик.
Я згадую та знов стираю
Із пам'яті твій голос, дотик, ніжний лик.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Це мій вогонь і мій тягар.
Без тебе ніби помираю,
З тобою в серці вічний жар.
Твій аромат в моєму домі,
Немов незримий тихий гість.
Він в пам’яті моїй, у кожнім слові,
Він моя радість й моя злість.
Був би щасливий, якби не зустрів,
Не знав би ні вогню, ні болю.
Жив би спокійно, без цих див,
Не запроторив би себе в неволю.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Дві правди в серці б’ють на крик.
Я згадую та знов стираю
Із пам'яті твій голос, дотик, ніжний лик.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Це мій вогонь і мій тягар.
Без тебе ніби помираю,
З тобою в серці вічний жар.
Та ти прийшла, світ перевернула,
І поламала все в мені.
Ти серце у полон забрала,
І душу вкрала в тишині.
Я ненавиджу тебе й кохаю,
І не втекти від цього аж ніяк.
В тобі гублюсь і знову я згораю,
Мій світ це ти… мій ворог й добрий знак.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Дві правди в серці б’ють на крик.
Я згадую та знов стираю
Із пам'яті твій голос, дотик, ніжний лик.
Я ненавиджу тебе й кохаю —
Це мій вогонь і мій тягар.
Без тебе ніби помираю,
З тобою в серці вічний жар.
