Я їхав, як завжди, у звичний той день,
Без планів, без знаків, без див і знамен.
Ранковий маршрут, напівсонний цей світ,
Дорога, думки та незвичне привіт.
Я пройшов повз тебе, озирнувся
Серце раптово сказало: «Вернись».
Спитавши чи вільно, ледь не спіткнувся
І світ між нами раптом зупинивсь.
Я не знав ще імені твого
Як твоє серце вже торкнулося мого
Я не спитався можна так чи ні
Твоя рука тремтить в моїй руці
Я не вірив в любов, думав то не моє
Але серце одразу впізнало тебе
Того ранку в автобусі знав уже я
Що ти доля навіки, кохана моя.
Хто ти така, чому серце горить?
Все пролетіло немов одна мить
Я майже не бачив твого лиця
Та відчував, що ти рідна моя.
Навколо стояли люди чужі
Та ми були наче одні.
Так хотілось важливе спитати
Боявся ту тишу, словами злякати.
Я не знав ще імені твого
Як твоє серце вже торкнулося мого
Я не спитався можна так чи ні
Твоя рука тремтить в моїй руці
Я не вірив в любов, думав то не моє
Але серце одразу впізнало тебе
Того ранку в автобусі знав уже я
Що ти доля навіки, кохана моя.
А потім ти вийшла — і світ похитнувся,
Ні слова, ні погляду — я озирнувся
Стояв, не розуміючи, що це було
Стало так порожньо, все попливло.
Я їхав далі, й тебе загубив
І думки всі лишились з тобою.
Та вперше в житті я зрозумів:
Як ніжно і щиро я полюбив.
Я не знав ще імені твого
Як твоє серце вже торкнулося мого
Я не спитався можна так чи ні
Твоя рука тремтить в моїй руці
Я не вірив в любов, думав то не моє
Але серце одразу впізнало тебе
Того ранку в автобусі знав уже я
Що ти доля навіки, кохана моя.
Я шукав тебе в тиші безсонних ночей,
Серед тисяч облич і сотні людей
Багато раз думав, чому відпустив
Щоб тебе віднайти, все для цього зробив.
Я не знав твого імені — тепер знаю все,
Бо серце без слів упізнало своє.
Ти змінила життя, внесла в нього любов
І сірий мій світ, яскравішим став знов.
Я не знав ще імені твого
Як твоє серце вже торкнулося мого
Я не спитався можна так чи ні
Твоя рука тремтить в моїй руці
Я не вірив в любов, думав то не моє
Але серце одразу впізнало тебе
Того ранку в автобусі знав уже я
Що ти доля навіки, кохана моя.
Щодня я шепочу: як тебе я кохаю,
Твоя рука в моїй — це навіки, я знаю.
Ми разом і все дивуюся знов
Яка вже красива та справжня любов.
