Уже на серці пустота
Нема ні болю, ні страждання.
Ти відпустив — вже не твоя,
Можливо й не було кохання.
Ти відпустив, вона пішла,
І серце більше не щемить.
Брехні зруйнована стіна,
І стало легко в одну мить.
Все буде добре — вір у світло,
Минуле зникне, мов туман.
Життя для щастя знов відкрите,
Збудуєш в серці новий храм.
Бо після гроз завжди є сонце,
І після болю — є любов.
Відкрий для неї ти віконце,
Щоб серце посміхнулось знов.
Здавалось — зранена душа,
Й на серці ще гояться шрами...
Та розум тихо підказав:
Минуле вже не має влади.
Хай це минуле в тьмі зникає,
Ти крок зроби у новий час.
Бо справжнє щастя розквітає,
Коли любов знаходить нас.
Все буде добре — вір у світло,
Минуле зникне, мов туман.
Життя для щастя знов відкрите,
Збудуєш в серці новий храм.
Бо після гроз завжди є сонце,
І після болю — є любов.
Відкрий для неї ти віконце,
Щоб серце посміхнулось знов.
Тепер у серці — тиша й спокій,
Немає більше марних снів.
Летить душа у світ широкий,
Де безліч мрій і теплих днів.
Життя дарує новий шлях,
Де світло крізь пітьму проб’ється.
І там де біль лишився в снах,
Надія в серці посміхнеться.
Все буде добре — вір у світло,
Минуле зникне, мов туман.
Життя для щастя знов відкрите,
Збудуєш в серці новий храм.
Бо після гроз завжди є сонце,
І після болю — є любов.
Відкрий для неї ти віконце,
Щоб серце посміхнулось знов.
