[Куплет 1]
Спи, маленький сіроманець,
Під порогом, на ганчірці.
Бачиш сни про повну миску,
Про солодкі, панські крихти.
А твій брат в яру холоднім
Лиже рани від заліза…
Це твій гавкіт, пес безродний,
Йому спину гостро різав.
[Приспів x2]
Вовку – ліс, а псові – дім,
Та не буде волі в нім.
Кістка – плата, ланцюг – ціна,
Буде доля в тебе одна.
[Пост-приспів]
Скільки раз ти нюхав руку,
Що на зграю йшла з вогнем?
Стільки ж раз відчуєш муку,
Ти щоночі з кожним днем.
[Куплет 2]
Ти забув, як пахне воля,
Як тріщить під лапою гілка.
Проміняв свободу й долю
На солодку панську клітку.
Та не спиться, бо сумління,
Наче павутиння в’ється,
Кожну ніч тобі шепоче,
Як зрадливе серце б’ється.
[Приспів x2]
[Пост-приспів]
Скільки, псино, в тобі злості,
Як зачуєш вільний біг?
Стільки ж гнитимуть твої кості —
Рознесе їх вздовж доріг.
[Брідж]
Моє слово — не прокляття,
Моє слово — тиха правда.
Воно ллється, мов струмочок,
На ту волю, що пропала.
І заточить, і розмиє
Все, що ти вважав за силу,
Залишаючи лиш пустку
На твою гнилу могилу.
[Фінальний приспів x2]
Вовку – ліс, а псові – дім,
Та не буде волі в нім!
Кістка – плата, ланцюг – ціна,
В тебе доля лиш одна!
[Пост-приспів]
Буде тобі, враже, врешті,
Не як скаже пан твій ситий.
А як кажуть: «Честь по честі»,
Будеш ти ганьбою вкритий.
[Фінальний приспів x2]