Вона свого доб’ється

Ця дівчина, і плаче, і сміється
Вона свого добʼється.
Ця дівчина, і плаче, і сміється,
Та ніколи не здається.

В її очах – і ніжність, і вогонь,
Вона мов вітер, що не знає стоп.
Хай світ кидає тисячі перепон,
Та серце каже: “Вперед, не йди на дно!”

Вона тонка, як лінія весни,
Та сильна, наче камінь серед хвиль.
Її слова мов музика душі,
І кожен крок малює сотні мрій.

Ця дівчина, і плаче, і сміється
Вона свого добʼється.
Ця дівчина, і плаче, і сміється,
Та ніколи не здається.

Вона пройшла і бурі, і дощі,
Та знов цвіте, мов сонце на зорі.
Її інтуїція веде туди,
Де крила мрій розкриються самі.

Чоловіки схиляють капелюх,
Бо бачать в ній і правду, і красу.
А світ ловив – та зловити не зміг,
Бо ця дівчина завжди вище снів.

Ця дівчина, і плаче, і сміється
Вона свого добʼється.
Ця дівчина, і плаче, і сміється,
Та ніколи не здається.