В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі...
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі... | (2)
Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала, |
Ми тихо з сестрами жили... | (2)
Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить...
З тих пір я мрію про кохання, |
З тих пір душа моя болить... | (2)
Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою, |
Поки вечірній спав туман... | (2)
Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу, |
Згадаєш, хто тебе кохав... | (2)
