Ніч розлила свої темні чорнила
Місто заснуло, та нам не до сна
Ти мене поглядом ніби вхопила
В серці моєму прокинулась весна
Пахне волосся твоє мов суниці
Подих солодший ніж стиглий нектар
Губ твоїх соком не можу напиться
Ти найцінніший природи дар
Твої персики, твої персики
Як оксамит, що цілує сонце
Твої вишеньки, твої вишеньки
Так і просяться у моє віконце
Твої персики, твої персики
Солодкі як літня мрія
Твої губи, виноградинки
Ти моя стихія
Світ завмирає, коли ти смієшся
Поруч з тобою втрачаю слова
Ти наче сонце крізь хмари проб'єшся
Від тебе думки летять в небеса
Шкіра твоя, абрикоси на світанку
Що зігрівають ранковим теплом
Кожен твій рух, кожна риса приманка
Ти полонила солодким вином
І хай говорять, що краса минає
Що фрукти в'януть і спаде жара
Та твій солодкий присмак не зникає
З тобою кожна мить найкраща гра
Твої персики, твої персики
Як оксамит, що цілує сонце
Твої вишеньки, твої вишеньки
Так і просяться у моє віконце
Твої персики, твої персики
Солодкі як літня мрія
Твої губи, виноградинки
Ти моя стихія
Твої персики, твої персики
Як оксамит, що цілує сонце
Твої вишеньки, твої вишеньки
Так і просяться у моє віконце
Твої персики, твої персики
Солодкі як літня мрія
Твої губи, виноградинки
Ти моя стихія
