Течією літ своїх пропливаєм ми,
Може десь мене чекають рідні береги.
Може десь я підійму вітрила кохання,
Вітру тихому скажу: "Забери страждання".
А коли зоря зійде над далеким шляхом
Я за щастям полечу в вись небесним птахом.
І нехай життя тече, як ріка бурхлива,
Бо душа моя жива, молода й щаслива.
Що нас тішить по життю, щастя і успіх,
І у Бога нам потрібно відмолить свій гріх.
Душу лиш добром почистить, врятувать від зла,
Щоб моя життєва річка щастям поплила.
Ти задумайся, як треба, як життя прожити?
Долю свою лиш на краще— зможеш ти змінити.
Все до нас не зразу йде — не лишивши сліду.
Бо життя у нас одне — проживи ти гідно.
Течією літ своїх пропливаєм ми,
Може десь мене чекають рідні береги.
Може десь я підійму вітрила кохання,
Вітру тихому скажу: "Забери страждання".
А коли зоря зійде над далеким шляхом
Я за щастям полечу в вись небесним птахом.
І нехай життя тече, як ріка бурхлива,
Бо душа моя жива, молода й щаслива.
Хай у серці не згасає віра й доброта,
Бо з любові розпочалась світова краса.
Посміхнись новому дню, сонцю й небесам,
І за все подякуй Богу, що тобі він дав.
Хай дорога нелегка — та тримайся, мрій,
Бо за темрявою знов сходить день ясний.
Все мине, і біль, і смуток, сльози і журба,
Головне, щоб не черствіла лиш твоя душа.
Течією літ своїх пропливаєм ми,
Може десь мене чекають рідні береги.
Може десь я підійму вітрила кохання,
Вітру тихому скажу: "Забери страждання".
А коли зоря зійде над далеким шляхом
Я за щастям полечу в вись небесним птахом.
І нехай життя тече, як ріка бурхлива,
Бо душа моя жива, молода й щаслива.
Все, що маємо в житті — то дорога й мить,
Хтось прийде, а хтось піде — серце не болить.
Головне — залиш ти за собою тільки добрий слід,
Бо любов, добро і щирість — сенс прожитих літ.
І коли минуть роки, змовкне суєта,
Хай зостанеться в душі світла доброта.
Бо не гроші і не слава — вічне не вони,
А тепло людських сердець — це завжди ціни!
Течією літ своїх пропливаєм ми,
Може десь мене чекають рідні береги.
Може десь я підійму вітрила кохання,
Вітру тихому скажу: "Забери страждання".
А коли зоря зійде над далеким шляхом
Я за щастям полечу в вись небесним птахом.
І нехай життя тече, як ріка бурхлива,
Бо душа моя жива, молода й щаслива.
