Для мене немає нікого рідніше,
І сонце, і зорі в твоїх лиш очах.
Із кожним світанком стаєш ти миліше,
І губиться час у щасливих думках.
І час зупинився на кінчиках вій,
І сонце малює веснянки твої.
І серце від щастя збивається з ніг,
І всі мої мрії тепер лиш твої.
Ти — моє сонце, ти — моє небо,
І іншого світу мені вже не треба.
Обійми мене так, як ніхто не обіймав,
Я так довго тебе у житті своїм шукав.
Я дім збудував би на схилі гори,
Щоб бачити зорі щоночі ясні.
І бачити вранці безкраї простори,
І разом писати любові пісні.
І час зупинився на кінчиках вій,
І сонце малює веснянки твої.
І серце від щастя збивається з ніг,
І всі мої мрії тепер лиш твої.
Ти — моє сонце, ти — моє небо,
І іншого світу мені вже не треба.
Обійми мене так, як ніхто не обіймав,
Я так довго тебе у житті своїм шукав.
І нам не потрібно ніяких прикрас,
Бо щастя існує лиш тут і для нас.
Ти — моє сонце, ти — моє небо,
І іншого світу мені вже не треба.
Обійми мене так, як ніхто не обіймав,
Я так довго тебе у житті своїм шукав.
Нам треба так мало... так мало для щастя...
