Ти — мій сигнал у німому ефірі,
Ми — різні за змістом, та в одному пунктирі.
Твій голос — як імпульс, що б’є під ключиці,
Я бачу в тобі всі свої таємниці.
Ми креслимо коди у космосі дикім,
Ти став моїм найгучнішим криком.
І коли гаснуть вогні та стихає місто,
Ти сяєш для мене — прозоро і чисто.
Сяй, моя зоре, палай крізь морози,
Спали всі сценарії, болі і сльози!
Сяй, моя зоре, даруй нам вогонь,
Світ оживає в ритмі долонь.
Ми вийдемо разом із тіні й пітьми —
Сяй, моя зоре, палай крізь дими,
Сяй, моя зоре — для нас цей вогонь розпали!
Сяй… моя зоре…
Сяй… тільки для нас…
Сяй… моя зоре…
Сяй… тільки для нас…
Сліди твоїх пальців — мої орієнтири,
Ми кадри старі у нічному ефірі.
Я вивчив напам’ять твою геометрію,
Зламавши холодну стару симетрію.
Нехай зупиниться світ і чекає,
Бо іншої правди я більше не знаю.
І навіть якщо згаснуть всі ліхтарі,
Ми вибухнем світлом в нічній глушині!
Моя Атлантида, моя глибина,
Ти в цілому всесвіті тільки одна!
Ми розірвемо це коло німе,
Поки це світло крізь нас іде!
Сяй, моя зоре, палай крізь морози,
Спали всі сценарії, болі і сльози!
Сяй, моя зоре, даруй нам вогонь,
Світ оживає в ритмі долонь.
Ми вийдемо разом із тіні й пітьми —
Сяй, моя зоре, палай крізь дими,
Сяй, моя зоре — для нас цей вогонь розпали!
Сяй… моя зоре…
Сяй… тільки для нас…
Сяй… моя зоре…
Сяй… тільки для нас…
