Ми все давно уже сказали
Між по́глядами звели мости́.
І навіть ти́ша поміж нами
Ди́хає тепло́м нічого не кажучи́.
Ми пережи́ли непорозумі́ння,
І бурі, й сльо́зи, й дивний стра́х.
Та через усі ці зневіря́ння
Дру́жба не вмерла у серця́х.
А тиша в кожного із нас своя́,
Мовчання — золото і тому є причи́на.
Життя навчило менше людям довіря́ти,
Щоб була щасливі́ша кожна дни́на.
Ми знаєм: ща́стя любить ти́шу,
Там, де є спокій і тепло.
Там де нема брехні і пліток,
Лиш є довіра і добро.
Бо і́ноді слова́ — то леза го́стрі,
Вони поріжуть душу вмить,
А тиша — лагідна і проста,
Вона ліку́є і творить...
Давай помовчимо удвох,
Без зайвих фраз, без голосі́ння,
Життє́вий досвід скаже нам
В мовчанні справжнє розумі́ння.
А тиша в кожного із нас своя́,
Мовчання — золото і тому є причи́на.
Життя навчило менше людям довіря́ти,
Щоб була щасливі́ша кожна дни́на.
Ми знаєм: ща́стя любить ти́шу,
Там, де є спокій і тепло.
Там де нема брехні і пліток,
Лиш є довіра і добро.
Не треба гучних гулянок,
Не треба чужих очей навкруг.
Ща́стя приходить без обіцянок,
Коли мовчить — та поруч вірний друг.
Ми все давно уже сказа́ли
Між по́глядами звели мости.
І навіть тиша поміж нами
Дихає тепло́м нічого не кажучи.
А тиша в кожного із нас своя́,
Мовчання — золото і тому є причи́на.
Життя навчило менше людям довіря́ти,
Щоб була щасливі́ша кожна дни́на.
Ми знаєм: ща́стя любить ти́шу,
Там, де є спокій і тепло.
Там де нема брехні і пліток,
Лиш є довіра і добро.
