А ти приснись мені, будь ласка,
Поруч побудемо хоч мить,
Бо лиш з тобою ніби в казці,
Сердечко так моє тремтить.
І обіймаючи подушку,
Зустріну з нею знов світанок,
Прошепочу я їй на вушко,
Привіт, мій любий. Добрий ранок!
Привіт, мій любий,
Добрий ранок!
Одна, лиш кава на столі...
Такий самотній мій сніданок...
Бо мусиш буть далеко ти.
А як хотілося б, щоб разом.
Ковточок ти, ковточок я.
І так і буде, тільки з часом,
Бо ми з тобою одна сім'я...
Мій день сьогодні буде звичним,
Робота, дім, думки про нас.
Здається все ніби ритмічно,
Чекаю звісточку весь час.
Сумуючи лягаю спати,
Cкоріш побачити б світанок,
І в телефоні написати,
Привіт, мій любий. Добрий ранок!
Привіт, мій любий,
Добрий ранок!
Одна, лиш кава на столі...
Такий самотній мій сніданок...
Бо мусиш буть далеко ти.
А як хотілося б, щоб разом.
Ковточок ти, ковточок я.
І так і буде, тільки з часом,
Бо ми з тобою одна сім'я...
І як з'явишся ти на порозі,
Я згадаю як пахне життя.
І дихати буде не в змозі,
Лише чути серцебиття.
І ніжно так пригорнувшись,
Зустрінем з тобою світанок.
Скажу тобі я усміхнувшись,
Привіт, мій любий. Добрий ранок!
Привіт, мій любий,
Добрий ранок!
Одна, лиш кава на столі...
Такий самотній мій сніданок...
Бо мусиш буть далеко ти.
А як хотілося б, щоб разом.
Ковточок ти, ковточок я.
І так і буде, тільки з часом,
Бо ми з тобою одна сім'я...
Привіт, мій любий,
Добрий ранок!
Одна, лиш кава на столі...
Такий самотній мій сніданок...
Бо мусиш буть далеко ти.
А як хотілося б, щоб разом.
Ковточок ти, ковточок я.
І так і буде, тільки з часом,
Бо ми з тобою одна сім'я...
Привіт, мій любий...
