Впав червоний сніг на кінець зими
Нарікали й нам, та не впали ми
Серце розірвав непочутий плач
Десь за обрієм, янголя, пробач!
Де ж ти, миру біла пташко?
Хто годує з рук?
Повернись з теплом, бо важко
Не продовжуй мук
Ми стали іншими
За всесвіт більшими
Чужими віршами й нічним вогнем
Чого ж ми плачемо?!
Ми ж всі побачимось
І янголя своє ще пригорнем
Впаде білий сніг нової зими
Вартістю життя, платою слізьми
В найсвітліший день вирвуться пісні
Та почути їх прийдуть мабуть в сні
Що ж ти, пташко, забарилась?
Мить твоя гірка
Вже у тих давно є крила
Хто не дочекавсь
І стали іншими
За всесвіт більшими
Чужими віршами й нічним вогнем
Чого ж ми плачемо?!
Ми ж всі побачимось
І янголя своє ще пригорнем