Кароока моя, незрівнянна,
Ти — як промінь у хмарах сумних.
Ти — весна у душі безтуманна,
Моя муза в піснях чарівних.
Усміх твій — мов світанок ласкавий,
А уста — мед солодкий в росі.
Ти для серця мого — наче спалах
Зорепаду в осінній красі.
Зорепад сипле зорі в долоні з небес,
Зорепад — це кохання в обіймах чудес.
Зорепад — наші мрії, що сяють вночі,
Зорепад — це любов, що палає в душі.
Знає осінь, як серце тремтить,
Коли ти — поруч, мов та зоря.
Твоя ніжність — у погляді світ
І в долонях — моя теплота.
Я для тебе — усі горизонти,
Я для тебе — і світ, і весна.
Лиш з тобою усі мої ноти,
Ти — любов моя лиш ти одна.
Зорепад сипле зорі в долоні з небес,
Зорепад — це кохання в обіймах чудес.
Зорепад — наші мрії, що сяють вночі,
Зорепад — це любов, що палає в душі.
Я тебе всією душею
Кожен день і щомиті люблю.
Ти світи мені ясной зорею
Будь зі мною назавжди, молю.
Зорепад сипле зорі в долоні з небес,
Зорепад — це кохання в обіймах чудес.
Зорепад — наші мрії, що сяють вночі,
Зорепад — це любов, що палає в душі.
Зорепад в серці палає
Зорепад летить згори.
Зорепад у моїй долі,
Як мелодія весни.
