Ти вічно не в дусі і вічно ревнуєш,
А я посміхаюсь і просто цілую.
Хоч нерви мої ти добряче шматуєш,
І світ наш в думках ідеальний малюю.
Ой, що ж то за кара тебе так кохати?
І знов твої речі по хаті збирати.
І знов тебе вчу я як треба робити,
Не можу я, милий тебе не любити.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
Ти хочеш у гори а я хочу на море.
Ти знову на рибалку // а я хочу драми.
Ти — радість моя і моє тихе горе,
Ти знову забув про день народження мами.
Ой, що ж то за кара тебе так кохати?
І знов твої речі по хаті збирати.
І знов тебе вчу я як треба робити,
Не можу я, милий тебе не любити.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
І хай ти — не ангел, і я не свята.
Тому, мабуть, доля у нас і строката.
Ой, що ж то за кара тебе так кохати?
І знов твої речі по хаті збирати.
І знов тебе вчу я як треба робити,
Не можу я, милий тебе не любити.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
Ох, серце, мовчи, та воно не мовчить.
І полум'ям диким для тебе горить.
І хай буде осінь і сірі дощі, ...з тобою мені завжди тепло на душі.