Їхав козак на коні, думав про свободу
Та зустрів він дівчину, біля її двору
Коси в неї, як пшениця, очі – дві блакиті
А усмішка в неї, наче, медом покриті
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
Каже дівка: "Гей, козаче, що ти підглядаєш?
Чи у мене мед на губах, що так заглядаєш?"
Відповів козак сміючись: "Меду не шукаю,
Та від твоїх слів солодких голову втрачаю!"
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
Захотіла дівка сміхом козаку в’язати
Та козак вмілий хлопець, знає, що сказати
"Заберу тебе, дівчино, якщо ти така
Та й не гаймо часу марно — буде файна гра!"
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, серце ти сп’яніла
Ой-йой, дівчина, що ж ти наробила?
Голову скрутила, душу запалила
