Будильник, десята
Там знову дощі
Люди біжать - ніби від себе втікти
Шукали тепло
Натикались на стіни
Бетон, асфальт та глухі вітрини
Це місто не спить
Та і я не жива
В обіймах твоїх - вже немає тепла
Падаю в вир
Сягаю межі
І знову лиш тиша шепоче мені
Ненавиджу міста
Ненавиджу цей шум
Де я гублю себе
Де немає дому
Ненавиджу ці дні
Ненавиджу ці сни
Хочу втекти туди
Де немає пітьми
Ай страшно як
Вийти мені з дому
Тисячі облич - жодне не знайоме
Час лікує
казали люди
Та біль не минає
лише змінює груди
Світанки сірі
Вони обманюють нас
Обіцяють зміни, але без образ
Всі кроки на місці
Всі слова без сенсу
Мене давить це місто, як ноти без тексту
Ненавиджу міста
Ненавиджу цей шум
Де я гублю себе
Де немає дому
Ненавиджу ці дні
Ненавиджу ці сни
Хочу втекти туди
Де немає пітьми
Ненавиджу міста
Ненавиджу цей шум
Де я гублю себе
Де немає дому
Ненавиджу ці дні
Ненавиджу ці сни
Хочу втекти туди
Де немає пітьми
Ненавиджу міста
Їх гамір та бруд
Де серця камяніють, а в душі плюють
Ненавиджу дні
Що мов сірий маршрут
Де навіть любов
це просто абсурд
