Я не забув ту першу нашу зустріч,
Коли тебе додому проводив.
Була весна, і цвів бузок на вулиці,
А я тоді себе в тебе влюбив.
Я пам’ятаю, як сміялась тихо,
Неначе з неба падала роса.
До мене промовляла ніжно, щиро
А у очах — любов, як та весна.
Не вір у те, що я когось кохаю,
Не вір у те, що я когось люблю.
Тобою я і вдень, і в ночі марю,
Тобою лиш я дихаю й живу.
І тільки ти одна,
В моїй душі лиш ти одна.
Кожна зустріч із тобою — свято,
Твої руки — спокій для душі.
Все, чим у світі дорожу, кохана,
Це — ти… це ти і дні, і ночі всі.
Я полюбив тебе — не на хвилину,
А на усе життя, навік, навік.
Ти — моя зірка рання й єдина,
Без тебе не існую я, повір.
Не вір у те, що я когось кохаю,
Не вір у те, що я когось люблю.
Тобою я і вдень, і в ночі марю,
Тобою лиш я дихаю й живу.
І тільки ти одна,
В моїй душі лиш ти одна.
З тобою хочу світ увесь пройти я,
У кожен день вплітать твоє ім’я.
Без тебе все мов сивий дощ осінній,
А з тобою — квітне вся земля.
Не вір у те, що я когось кохаю,
Не вір у те, що я когось люблю.
Тобою я і вдень, і в ночі марю,
Тобою лиш я дихаю й живу.
І тільки ти одна,
В моїй душі лиш ти одна.
Єдина-одна
Повір, що я тебе кохаю