Дзвони весільні б’ють у саме серце,
Ти у білій сукні, на очах — озерце.
І душа моя від болю нині рвЕться.
Наречена, ти сьогодні не моя,
В мою душу впали сизі тумани.
Наречена, ти сьогодні не моя,
Тільки в серці незагоєні ці рани.
Біла фата — то як дим від багаття,
Біла фата — моє вічне прокляття.
Наречена, ти сьогодні не моя,
Наречена, ти сьогодні не моя.
Заховала погляд за тонку фату,
Ми пройшли з тобою лінію не ту.
Я в тумані бачу тільки пустоту.
Гірко кричать, а мені тільки солоно,
В небі над нами кружляє лиш вороно.
Все, що любив — за туманом сховалося,
Щастя моє іншому дісталося...
