Місто мовчить
Укрите холодом, ніби міцно спить
Порожні вулиці нездійснених мрій
(Мрій)
В яких залишились спогади мої, мої
(Мої)
Світло згасло й в темряві
Море омиває дні
І кожен метр знов зникає в памʼяті моїй
(В памʼяті)
Прибій змива мої сліди
В попіл стерто спогади
Я б повернулась першим рейсом
Проте чи є куди?
Бачу море
(Море)
Наче в свіжі рани сіль
Згадаю й знов болить
Моє море
(Моє море)
Памʼятатиме про біль
Кричу, а місто мовчить
Моє місто мовчить
Уві сні я повертаюсь далеко
В той світ, та не стає мені легко
(Не стає)
Все наше минуле залишилось в плівці
Я себе благаю: «облиш це»
Драму чую я в кожнім слові
В тисячах дрібних історій
Доля не давала часу на прощання
Може знов побачимось якогось травня?
Згадаєм
Пісні під балконами
Шлях до моря між вагонами
(Вагонами)
І наче якорем так тягне
До своїх глибин
Прибій змива мої сліди
(Мої сліди)
В попіл стерто спогади
Я б повернулась першим рейсом
Проте чи є куди?
Бачу море
(Бачу я море)
Наче в свіжі рани сіль
Згадаю й знов болить
(Болить)
Моє море
(Моє море)
Памʼятатиме про біль
Кричу, а місто мовчить
Моє місто мовчить
(Моє місто)
(Драму чую я в кожнім слові)
Кричу, а місто мовчить
(Моє місто, моє місто)
(В тисячах дрібних історій)
Кричу, а місто мовчить
