Давай зустрінем осінь з терпким чаєм,
З ромашкою й духмяним чебрецем.
У теплий плед ми ноги заховаєм
І тихо шепотітимем з дощем.
Я твої руки грітиму у жменях,
Повільно зацілую кожен пальчик.
Час заховаю в потайних кишенях,
Коли самотньо діставатиму окрайчик.
Осінь прийшла, немов велике диво,
Дарує нам і тишу, і тепло.
З тобою все здається так грайливо,
Неначе серце в пісню
перейшло.
Тримай мене, не відпускай ніколи,
Хай дощ змиває всі мої страхи.
Твої обійми - це мої опори,
Без них я б розсипалась на шматки.
Давай зустрінем осінь ми удвох,
Під музику дощу і вітру подих.
Твої обійми — мій єдиний крок,
Що гріє серце й повертає спокій.
Дощ підглядатиме за нами крізь фіранку,
Малюючи узори на вікні.
Ми заховаємось під пледом до світанку,
Ти міцно спатимеш у мене на плечі.
Я збережу в обіймах своє щастя,
Хоч осінь за вікном і знов дощить.
Триматиму легенько за зап’ястя,
Нехай кохання моє ще поспить.
Осінь прийшла, немов велике диво,
Дарує нам і тишу, і тепло.
З тобою все здається так грайливо,
Неначе серце в пісню
перейшло.
Тримай мене, не відпускай ніколи,
Хай дощ змиває всі мої страхи.
Твої обійми - це мої опори,
Без них я б розсипалась на шматки.
Давай зустрінем осінь ми удвох,
Під музику дощу і вітру подих.
Твої обійми — мій єдиний крок,
Що гріє серце й повертає спокій.