Я тебе знаю зі школи,
Всі твої хворі приколи
Ти любиш Спрайт, а не Колу
Ти бачила мене голим. Ого.
Ууу.
Вітер дує, а я знову мовчу
Сльози на потім, коли ти сядеш у потяг
Між нами зʼявиться протяг,
Такий холодний цей протяг.
Фууу.
Вітер дує, а я тихо кричу:
«Я тебе люблю, як сметану, — падай прямо в мій борщ!
Я тебе люблю, ніби каву, — коли падає дощ.
Я тебе люблю, як калюжі неслухняні діти.
Я тебе люблю дуже-дуже. А ти?
Я тебе люблю, як собака — пісяти на газон.
Я тебе люблю, як водій маршрутки — прикрий шансон.
Я тебе люблю, як бабусі — від онуків листи.
Я тебе люблю так, як вмієш лиш ти.»
Я така дивна і дика
Неначе крики індика
Ти не забудеш довіку
Як цілувала повіки
Твої. У-у-у-у
Вітер дує а я знову мовчу
Давай облишим умови
Усі безглузді промови
Й почнем історію знову
Я хочу бачити голим
Тебе. У-у-у-у
Вітер дує, а я тихо кричу
