Королева власної душі

Я чула сотні зайвих голосів
Що малювали долю не мою
Та розірвала пута цих часів
І вільно я здіймаюсь в висоту

У жилах грає полум’я живе
Мій шлях єдиний — він мене веде

Тут сонце льється в мої вени
І кожен крок — це танець на межі
Я не міраж, я тут єдина справжня
Я королева власної душі

Мелодія життя тримає мою волю
І небо бачить істину в мені
Я вибрала сама цю дивну долю
І все чуже нехай тепер мине

Слова, що жалили немов ножі
Тепер відлуння в цій пустелі
Розмиті спогади давно чужі
Я досягла своєї цитаделі

Нехай згорить усе, що було тінню
Що заважало дихати і йти
Я стала власним сонцем і промінням
Щоб з попелу назавжди прорости