Вишивала мати cинові сорочку.
Що тобі нашити, любий мій синочку?
Кольором калини вишийте кохання,
Щоб у всій родині було в нас єднання
Кольорами неба вишивайте волю,
Бо як в ній потреба, то погана доля.
Кольором від жита, хай цвіте достаток.
Бо в тій хаті ситі, де великий статок.
Кольорами терну, ви при всі хотіння,
Вишивайте, мамо, смуток та терпіння.
Що просив ти сину, того не зробила.
Хтось зрубав калину, що цвісти хотіла
Хмари почорніли і блакить закрили
Та на світ змарнілий зливою пролили.
Ворожі копита, щоб ми не пожали
Потоптали жито, геть усе зів'яло
Терен лиш колючий, нам лишили люди,
Щоб тебе не мучив, його брать не буду
Кольорами неба вишивайте волю,
Бо як в ній потреба, то погана доля.
Кольором від жита, хай цвіте достаток.
Бо в тій хаті ситі, де великий статок
Кольорами неба вишивайте волю,
Бо як в ній потреба, то погана доля.
Кольором від жита, хай цвіте достаток.
Бо в тій хаті ситі, де великий статок
