Кохання личить кожній жінці,
Ти в щастя одягни її,
Вона, як брунька на весняній гілці,
Розквітне в ніжності й красі.
Кохання личить кожній жінці,
Її у поцілунки одягай,
Прийми її, як дар від неба,
Люби, як вітер любить даль.
А їй так до лиця твоє кохання,
Тобі так до лиця її цілунки.
Ти розірви своє мовчання,
За тебе промовляють руки.
Дві тіні так переплелися,
Неначе два світи злилися.
Де ти, де я — не розпізнати,
Ніхто не зможе роз’єднати.
Кохання личить кожній жінці,
Її ти у обійми одягни,
Душа заграє, як на скрипці,
А ти люби її, люби.
Кохання личить кожній жінці,
її у вірність одягни,
Даруй безмежність, наче зірці,
Ти їй скажи: «Лише світи!»
