Зміна скінчилась, грюкнули двері.
Чужий термінал я стою у фоє.
Втома на плечах та в серці прем'єра.
Я їду додому туди, де ти є.
Мій старий звір гуде піді мною.
Навігатор малює знайомий маршрут.
Я знову прощаюсь з цією землею,
Де був я ніхто і де був я не тут.
А кілометри летять під колеса,
Ніч розбивають яскраві вогні.
Я везу тобі сонце, забувши про преси,
Які затискали мене на чужині.
Я їду до тебе, я їду додому
Через ці автобани і митні пости.
І ця дика втома мені невідома,
Бо знаю — на фініші ти.
Я випив вже трек цю гарячу каву.
Радіо ловить не наші пісні.
Я бачу і Прагу і Рим і Варшаву,
Але снились мені лише очі твої.
Скільки розмов було по телефону.
Тримайся, кохана, ще трохи і все.
Я вирвався з цього старого полону,
Мене моя віра до тебе несе.
А кілометри летять під колеса,
Ніч розбивають яскраві вогні.
Я везу тобі сонце, забувши про преси,
Які затискали мене на чужині.
Я їду до тебе. Я їду додому
Через ці автобани і митні пости.
І ця дика втома мені невідома,
Бо знаю — на фініші ти.
Ось прапор наш вже на кордоні,
І серце забилось, неначе шалене.
«Вітаємо вдома», — всміхнувсь прикордонник.
Ще пару годин — і ти в мене.
Рідні поля, знайомі дороги,
Світанок фарбує у золото схили.
Тануть останні кілометри тривоги
Вже бачу наш двір і знайомий твій силует.
Я іду до тебе.
Я їду додому.
Я їду додому.
А кілометри летять під колеса,
Ніч розбивають яскраві вогні.
Я везу тобі сонце, забувши про преси,
Які затискали мене на чужині.
Я їду до тебе. Я їду додому
Через всі автобани і митні пости.
І ця дика втома мені невідома,
Бо знаю — на фініші ти.
