Зникають всі прості слова,
Все стало іншим вже давно.
Не доторкнутися нам знову,
Немов закінчилось кіно.
І твій тихий голос, як шепіт прибою,
Змушував знову і знову іти
По гострих уламках розбитої мрії,
Не бачачи іншої мети.
Холодний дощ змиває всі сліди,
Ти більше не повернешся сюди.
Ми спалюєм останні вже мости,
На різних берегах ми — я і ти.
Холодний дощ ховає всі слова,
Між нами тільки тиша й темнота.
Мости горять, нема вже вороття,
Ми загубились — ти і я.
Я об уламки мрій своїх розбився,
В душі погас останній мій вогонь.
У лабіринтах снів наших згубився,
Шукав тепло твоїх долонь.
Холодний дощ змиває всі сліди,
Ти більше не повернешся сюди.
Ми спалюєм останні вже мости,
На різних берегах ми — я і ти.
Холодний дощ ховає всі слова,
Між нами тільки тиша й темнота.
Мости горять, нема вже вороття,
Ми загубились — ти і я.
Холодний дощ змиває всі сліди,
Ти більше не повернешся сюди.
Ми спалюєм останні вже мости,
На різних берегах ми — я і ти.
Холодний дощ ховає всі слова,
Між нами тільки тиша й темнота.
Мости горять, нема вже вороття,
Ми загубились — ти і я.
