Хмари

Твої слова розчинились, як дим
Між думками й розбитими снами.
Я торкався до неба очима,
Та воно втікало хмарами.
Ми мовчали — та кожне мовчання
Було грозою в наших очах.
Ти сховалась у власну погоду,
Я лишивсь на відкритих полях…

Хмари, хмари
Стали по між нами
Хмари, хмари
Мов на серці шрами
Хмари, хмари
Не стерти руками
Я без тебе —
Лиш тінь під вікнами

Іноді ти мені снишся,
Як весна, яка грає музику.
Та я знаю — між нами хмари,
Що тримають усе на замку.
Я іду — а над головою
Твої очі в кожній хмарині.
Як пробачити те, що боліло?
Як забути — коли ще в мені?

Навіть хмари
Тебе не сховали…
Я кричу,
А весь світ — мовчить.