Село співає голосом мами,
Коли гуляєш його стежками.
Тихенько пісню свою шепоче
Осіннім листям, тишею ночі.
Село співає в листі тополі,
Цвітом розмаю і вітром в полі.
Співає дзвінко, як літні грози,
Дзвенить в барвінку, роса як сльози.
А голос села летить, як стріла, просто в душу.
Голос села — і ти знову мала, біля груші.
Голос такий солодкий, дзвінкий і дитячий,
Голосом цим сміюся завжди я і плачу.
Село струмками співає в квітні
І цвіркунами вечором літнім.
Голосом річки і воно грає,
Альтом смерічки село співає.
Село співає — так особливо,
Свій голос має, свої мотиви.
Якщо уважним і тихим бути,
Багато можна пісень почути.
А голос села летить, як стріла, просто в душу.
Голос села — і ти знову мала, біля груші.
Голос такий солодкий, дзвінкий і дитячий,
Голосом цим сміюся завжди я і плачу.
А голос села летить, як стріла, просто в душу.
Голос села — і ти знову мала, біля груші.
Голос такий солодкий, дзвінкий і дитячий,
Голосом цим сміюся завжди я і плачу.
