І знову слово гостре, наче ніж,
Скажи, чому ти на мене кричиш?
Я не розумію, в чому моя провина,
Ти — то моя кохана, то чужа людина.
В твоїх очах
То сонце, то дощі...
І через це
Не сплю я уночі.
То ти мій лід, то ти моє багаття...
І це кохання — мов гірке прокляття.
Скажи, навіщо ти це робиш знов?
І в моїх жилах застигає кров.
І знов звучить твоє просте "пробач"...
В моїх очах ти тільки біль побач.
Бо всі слова давно втрачають сенс.
І я не бачу в нас на щастя шанс.
В твоїх очах
То сонце, то дощі...
І через це
Не сплю я уночі.
То ти мій лід, то ти моє багаття...
І це кохання — мов гірке прокляття.
Скажи, навіщо ти це робиш знов?
І в моїх жилах застигає кров.
Мабуть, це все. І час сказати "досить"...
Бо в наших душах вже холодна осінь.
В твоїх очах
То сонце, то дощі...
І через це
Не сплю я уночі.
То ти мій лід, то ти моє багаття...
І це кохання — мов гірке прокляття.
Скажи, навіщо ти це робиш знов?
І в моїх жилах застигає кров.
...це все...
