На світанковій, чистій росі,
Де трави гнуться молодії,
Зустрілись погляди і долі,
Дві мрії чисті, дві надії.
Він – синьоокий, стан високий,
Вона – вродлива, мов калина.
І спалахнув вогонь глибокий,
Це – українська є родина
Їх почуття – неначе пісня,
Що ллється вільно над Дніпром.
Він їй шепоче: "Моя мріє!"
І серце сповнилось теплом.
Вона всміхається так щиро,
В очах – небесна глибина.
"З тобою, – каже, – я щаслива,
Ти – мій, а я – навік твоя".
Тримаючись за руки міцно,
Йдуть крізь жита, у майбуття.
Він у сорочці-вишиванці,
Вона – його ясна зоря.
І доля їм віщує щАстя,
На рідній, вільній цій землі.
Кохання їх цвіте, мов квіти,
Яким радіють в свІті дІти.
На світанковій, чистій росі,
Де трави гнуться молодії,
Зустрілись погляди і долі,
Дві мрії чисті, дві надії.
