Чорна лілія

Ти з'явилась, наче тінь серед білого дня
Намальована дощем на вікні мого сну
Я шукав тебе в натовпі, збиваючись з ніг
А ти мовчки стояла, перейшовши мій поріг
Твої очі – два озера, де не видно дна
Я в них дивлюся і знаю – моя в тому вина
Ти принесла з собою холод північних морів
Я хотів тебе зігріти, та натомість сам згорів

Твій тихий шепіт, наче вирок, наче грім
Я добровільно збудував для нас тюрму – цей дім
І стіни тиснуть, але я не хочу йти
Бо за стіною порожнеча, а тут хоча б ти

Ти – чорна квітка лілія в моїх руках
Пелюстками-оксамитом п'єш мій кожен страх
І я не знаю, де тут правда, а де просто гра
В твоїх обіймах солодка отрута, а не жара
Ти – чорна квітка, я твій садівник і кат
Щодня тебе плекаю, щоб не зробити крок назад
З тобою гину та без тебе просто попіл-дим
Я твій навіки, і ти мій невиліковний Рим

Мій невиліковний Рим
О, мій невиліковний Рим

Ми танцюємо наш вальс на розбитому склі
І кожен рух лишає шрами на моїй душі
Друзі кажуть: схаменися, біжи, не дивись
Але твій погляд тримає, наче скелі карниз
Я вдихаю твій аромат – суміш меду й полину
І добровільно приймаю цю солодку провину
Ти навчила мене бачити зорі в пітьмі
Але ці зорі лиш уламки, що летять з висоти

Можна спалити всі фото і листи
Можна втекти на край світу
Та як втекти від самого себе
Коли твоє коріння проросло в мені до літа
Ні, не до літа
Навіки
Закрию повіки і бачу тебе