Чому любов приходить, коли пізно?
Коли вже в серці холод, а не жар?
Коли між нами небо темне, різне
І відблизнів мов витерта вуаль.
Чому ми так і не змогли зустрітись?
Коли ще серце вірило в тепло.
Тепер душа лиш хоче не згубитись,
А між думками лиш твоє тепло.
Ця розмова пізня, мов забута пісня,
Пригадався звук, зникли всі слова.
Лиш пройде крізь серце й більше не торкнеться,
Я йду крізь тишу, а тебе нема.
Чому любов приходить, коли пізно?
Коли вже в серці холод, а не жар?
Коли між нами небо темне, різне
І відблизнів мов витерта вуаль.
Чому ми так і не змогли зустрітись?
Коли ще серце вірило в тепло.
Тепер душа лиш хоче не згубитись,
А між думками лиш твоє тепло.
Ой, мовчання пізнє не вертає літа,
Бо в очах не ніжність, а немов зима.
На розбитих струнах пісня не лунає,
Я тебе чекаю, а тебе нема.
Чому любов приходить, коли пізно?
Коли вже в серці холод, а не жар?
Коли між нами небо темне, різне
І відблизнів мов витерта вуаль.
Чому ми так і не змогли зустрітись?
Коли ще серце вірило в тепло.
Тепер душа лиш хоче не згубитись,
А між думками лиш твоє тепло.
Чому любов приходить, коли пізно?
Коли вже в серці холод, а не жар?
Коли між нами небо темне, різне
І відблизнів мов витерта вуаль.
Чому ми так і не змогли зустрітись?
Коли ще серце вірило в тепло.
Тепер душа лиш хоче не згубитись,
А між думками лиш твоє тепло.
