Не кожен день так буває,
Щоб хтось торкався серця до глибини.
Я довго йшов крізь тишу й втому,
Щоб віднайти тепло серед самоти.
І знаєш, вперше в житті
Мені бракує слів сказати все, що в мені.
Хочеться кричати, хочеться співати,
Бо поруч з тобою я вчуся знову кохати.
Бо я знайшов тебе, знайшов,
Ту, що можу все життя любити.
Я віддаю себе, без зайвих слів,
Лише тобі одній відкриті двері.
Я знайшов тебе — і це не сон і це не мить,
Це те, що вже нікому не знищить.
Довірся мені — і я довірюсь тобі,
Ми зможемо все, якщо поруч іти.
Я не шукав — а доля тихо
Привела до мене погляд твій.
Усмішка, що світло ллє так щиро,
І голос, що в серці став моїм.
Ніколи до цього я не відчував
Такої глибини в одному слові «ми».
Ти лікуєш рани, ти даєш мені крила,
І поруч з тобою я знову живий.
Бо я знайшов тебе, знайшов,
Ту, що можу все життя любити.
Я віддаю себе, без зайвих слів,
Лише тобі одній відкриті двері.
Я знайшов тебе — і це не сон і це не мить,
Це те, що вже нікому не знищить.
Довірся мені — і я довірюсь тобі,
Ми зможемо все, якщо поруч іти.
І як би не хитав цей світ,
Ти — моя віра на кожну мить.
Якщо впаду — піднімеш ти,
Якщо зникну — знайдеш серед темряви.
Я не боюсь, не боюсь,
Я не боюсь довіритись знов.
Бо ти — це шанс, якого чекав,
Мій найчесніший з усіх даров.
Бо я знайшов тебе, знайшов,
Ту, що можу все життя любити.
Я віддаю себе, без зайвих слів,
Лише тобі одній відкриті двері.
Я знайшов тебе — і це не сон і це не мить,
Це те, що вже нікому не знищить.
Довірся мені — і я довірюсь тобі,
Ми зможемо все, якщо поруч іти.
Ніколи не думав, що так вибухне душа,
Що зустріч із тобою все переверне сповна.
І все, чого я прагнув — це правда одна:
Ти моя весна… моя весна.
