Я пам’ятаю біля річки ту ніч
ти мовчала, дивилася в очі.
Я вустами торкавсь твоїх пліч
серце билось, як грім серед ночі.
Без тебе я — ніхто, ні пісні, ні долі,
лиш вітер плаче тихо за моїм вікном.
Ти десь там, де весна гуляє в полі,
а я блукаю сам між світом цим і сном.
Я не святий, та й ти не безгрішна
ми просто люди, закохані серця.
Дурманиш ти, мов вишня білосніжна,
люблю твій профіль юного лиця.
Без тебе я — ніхто, ні пісні, ні долі,
лиш вітер плаче тихо за моїм вікном.
Ти десь там, де весна гуляє в полі,
а я блукаю сам між світом цим і сном.
Я би вернув усе — слова і миті,
та час не повертається назад.
Пригадую ті дні, дощем розмиті,
і за вікном зі мною плаче сад.
Без тебе я — ніхто, ні пісні, ні долі,
лиш вітер плаче тихо за моїм вікном.
Ти десь там, де весна гуляє в полі,
а я блукаю сам між світом цим і сном.
