Дощ тарабанить за вікном,
Змиває все, що колись було.
Немов усе це було сном,
Усе що було - те загуло.
Уже не радує твій сміх,
І очі вогником не сяють,
І голос вже немов чужий,
І вже тебе я не чекаю.
А дощ змиває за вікном
Всі спогади мої і мрії,
І розчиняє в небі темнім
Мою любов і всі надії.
Забута пісня у душі,
Розбите скло — не склеїть час.
Усе минулося, мов в сні,
Ця пісня більше — не про нас.
Уже всерівно чи прийдеш
У що одягнута і зачіска яка.
Ти можеш бути, як богиня,
Але на серці — пустота.
Для мене ти уже чужа,
Ти ніби поруч - та далеко.
По поведінці видно все,
Та страшно те, що мені - легко....
А дощ змиває за вікном
Всі спогади мої і мрії,
І розчиняє в небі темнім
Мою любов і всі надії.
Забута пісня у душі,
Розбите скло — не склеїть час.
Усе минулося, мов в сні,
Ця пісня більше — не про нас.
Нема емоцій, просто - тьма,
Ти "бісики" пускаєш іншим.
І знову це для тебе гра —
І заграєш ти з першим ліпшим.
Я розумію, що не знав —
Тебе не знав, хоч жив тобою.
І розумію, що кохав —
Я образ видуманий мною.
А дощ змиває за вікном
Всі спогади мої і мрії,
І розчиняє в небі темнім
Мою любов і всі надії.
Забута пісня у душі,
Розбите скло — не склеїть час.
Усе минулося, мов в сні,
Ця пісня більше — не про нас.
