Ти пахнеш ніччю, димом і дощем,
який зриває стриманість до краю.
Ти пристрастю своєю, мов кільцем,
мене тримаєш на порозі раю.
Між нами іскра дика і жива,
не загасити жодними словами.
Ми наче спека в золоті жнива,
що душу обпікає вечорами.
Занадто близько, серце через край,
у венах літо зріє бурштинове,
і кожен дотик, наче водограй,
де спраглі душі п'ють життя медове.
Між нами іскра дика і жива,
не загасити жодними словами.
Ми наче спека в золоті жнива,
що душу обпікає вечорами.
Забудь про все, є тільки я і ти.
Вогонь і лід злилися в унісон.
Шляхів назад ніколи не знайти.
Це наяву, але неначе сон.
Між нами іскра дика і жива,
не загасити жодними словами.
Ми наче спека в золоті жнива,
що душу обпікає вечорами.
Між нами іскра, дика і жива.