Я спитала в неба, як жила без тебе
На чужій планеті, у полоні мрій.
Небо розказало, зливами-сльозами,
Що моє кохання там, де голос твій.
Може там, в далині ти співав не мені
Ті слова чарівні про любов.
Голос твій наче птах заблукав в небесах,
Щоб звести назавжди нас обох.
Я спитала зорі: "Чом солоне море?"
Та вони як сльози падали в траву.
Від моєї долі падали додолу,
Щоб до мого дому привести тебе.
Може там, в далині ти співав не мені
Ті слова чарівні про любов.
Голос твій наче птах заблукав в небесах,
Щоб звести назавжди нас обох.
Може там, в далині ти співав не мені
Ті слова чарівні про любов.
Голос твій наче птах заблукав в небесах,
Щоб звести назавжди нас обох.
Може там, в далині ти співав не мені
Ті слова чарівні про любов.
Голос твій наче птах заблукав в небесах,
Щоб звести назавжди нас обох.
