А за вікном мені гуркоче дощ
На фоні дим від цигарок заходить в очі
Я знаю, що не дочекаюсь тебе знов, ну що ж
Нехай хоч дощ в вікно мені гуркоче знов
А за вікном мені гуркоче дощ
І я один серед зірок цієї ночі
Я знаю, що не дочекаюсь тебе знов, ну що ж
Нехай хоч дощ в вікно мені гуркоче
І знову чорна кава не спасає вже мене від тих думок
Що вночі я назбираю, напишу всі ці вірші та заверну їх знову у клубок
Який ніхто не розмотає, обіцяю знову кинути палити, тільки в інший раз
Сьогодні ще подогорає, треба їхати по справах, телефон сьогодні нагадав
Справи не почекають
І увесь час я наче білка в колесі, столичний графік
Втікаю сам від себе, насилу тримаю графік
Ноги носять автоматом по місцям, де пам'ятають
Зустрічаю лиш людей, які зовсім мене не знають
Все минає, як день, починається знов
Саме сильне, що пробрало, це була твоя любов, о-о
Пробрала твоя любов
А за вікном мені гуркоче дощ
На фоні дим від цигарок заходить в очі
Я знаю, що не дочекаюсь тебе знов, ну що ж
Нехай хоч дощ в вікно мені гуркоче знов
А за вікном мені гуркоче дощ
І я один серед зірок цієї ночі
Я знаю, що не дочекаюсь тебе знов, ну що ж
Нехай хоч дощ в вікно мені гуркоче
Стану прахом, щоб розвіятись над містом
Розвіятись, як хмари, покриті осіннім містом
Зів'яли квіточки, зв'язали ниточки навмисно
Щоб не з'їло зсередини, з'їдаю третій блістер
В мені залишилась та мала віра на будь-яке майбутнє
Коли пустували підвали, ми замовкали годинами, кожну
Хвилину [нерозбірливо], вистане згадати втрачене
Нам не змінитись, тим паче не стати кращими
А тепер
