Я ніби знов в школі, олімпіада з історії
Аби не помилитись, як завжди плутаюсь в датах
За серцем трохи віршів, в руках червоні півонії
Вдягнув сорочку білу, герой з останньої парти
Я ніби знов в школі, пора відповідати
Я ніби знов в школі
Я буду тебе чекати
Без тебе усе не дуже
До ніг летять петарди
Над нами небо байдуже
І падає в воду чорну
Таке непевне майбутнє
Я буду тебе чекати
Я не забуду, я не забуду, я не забуду
Наука здобувати чи безкінечно змагатись?
Я ніби знов в школі, щось біля дошки доводжу
В твої серпневі очі так важко не закохатись
Хоч б на мить, утім зазирнути, чи зможу
Знайти в собі щось більше, ділити неподілиме
Вчергове помилятись та залишатися чесним
Як в книгах Жюля Верна, де ми усе змогли би
Я ніби знов в школі, я ніби скоро зчезну
Я ніби знов в школі
Я буду тебе чекати
Без тебе усе не дуже
До ніг летять петарди
Над нами небо байдуже
І падає в воду чорну
Таке непевне майбутнє
Я буду тебе чекати
Я не забуду, я не забуду, я не забуду
Я ніби знов в школі
Під вечір перше побачення
Я ще не зрозумів
Що кожен рух має значення
Я ніби знов в школі
Під вечір перше побачення
Я ще не зрозумів, і я досі не зрозумів
Що кожен рух має значення
Я буду тебе чекати
Без тебе усе не дуже
До ніг летять петарди
Над нами небо байдуже
І падає в воду чорну
Таке непевне майбутнє
Я буду тебе чекати
Я не забуду, я не забуду, я не забуду, я не забуду
Я не забуду, я не забуду, я не забуду
Я не забуду, я не забуду, я не забуду
Я не забуду, я не забуду
Я не забуду, я не забуду, я не забуду
Буду тебе чекати
Без тебе усе не дуже
Без тебе усе не дуже
