Стежинку листям засипає,
Жовтий вітер їх несе.
Осінь тихо обіймає
Все, що дороге мені.
Десь далеко журавлі
Відлітають за моря,
А я згадую ті дні,
Де була ти і весна.
Стежинку листям засипає,
А я її не забуваю,
Бо кожен крок веде туди,
Де залишились наші сліди.
Стежинку листям замітає,
А серце знов тебе шукає,
І хоч між нами вже роки,
Я пам'ятаю ті стежки.
Під ногами тихо листя
Шелестить немов слова,
Наче хоче розказати,
Як минула та пора.
Там стояла наша лавка,
Там сміялися ми вдвох,
І здавалось, наше щастя
Не закінчиться ніколи.
Стежинку листям засипає,
А я її не забуваю,
Бо кожен крок веде туди,
Де залишились наші сліди.
Стежинку листям замітає,
А серце знов тебе шукає,
І хоч між нами вже роки,
Я пам'ятаю ті стежки.
Може, час усе стирає,
Та не пам'ять у душі,
Бо коли листок злітає,
Я вертаюсь у ті дні.
Стежинку листям засипає,
Осінній вітер не вщухає,
А я іду по ній один,
Шукаю тінь колишніх днів.
Стежинку листям замітає,
Та наша осінь не минає,
Бо поки серце ще живе,
Воно той шлях не забуде.
