Листопад знов дійшов сюди
Пронизливим холодом зими
Не спитавши як справи мої
В відчинені вікна цієї кімнати
Розбив ретельно зібрані шматки
Збудованої нової реальності
Забуті, затерті, всі старі рядки,
Що вирішив він збаламутити
І як лезом далі ріже він
По черзі про тебе затримані частки.
Розбив ретельно зібрані шматки
Збудованої нової реальності
Напої мене!
Ще раз своїм
Байдужим поглядом, не йди!
Віддай мені
Останню мить
Згадати, що було в тобі!
Втомленість швидко
Розмиває шляхи
До того що було і що лишив я в собі
Розгублений і вже дуже злий
Часом потертий та зношений
В гніві та зовсім не собі
кричу в своїй реальності
Напої мене
Ще раз своїм
Байдужим поглядом
Не йди
Віддай мені
Останню мить
згадати, що було
в тобі
Накрий мене!
Ще раз своїм
Холодним поглядом, лишись.
Згадай як ми
Бачили цей
Світ
Де я і ти?!
Чи взагалі?!
Існував цей світ?!
Напої мене!
Ще раз своїм
Байдужим поглядом, не йди!
Віддай мені
Останню мить
Згадати що було в тобі!
Накрий мене!
Ще раз своїм
Холодним поглядом, лишись!
Згадай як ми
Бачили цей світ
Відчуй на мить і відпусти.
