Я намалюю журавлів,
І осінь, тепло без жалів.
Твою красу я не забуду,
І очі твої домалюю.
Та правда б'є у серце грім.
Ну чому такий мотив?
Походу, заздрю сильно їм,
Я б з ними в далеч полетів.
Та безкрилий я, на жаль,
Не перетну я небокрай.
А так хотілось в новий край,
Туди, далеко від печаль.
Та безкрилий я, на жаль,
Не перетну я небокрай.
А так хотілось в новий край,
Туди, далеко від печаль.
Десь журавлі знайдуть тепло,
Мені ж у серці замело.
Вони летять за небокрай,
А я лиш мрію про той край.
Осінній дощ змиває слід,
Та не стирає болю лід.
І хоч душа летить за ним,
Я залишаюсь тут з одним.
Бо безкрилий я, на жаль,
Не перетну я небокрай.
А так хотілось в новий край,
Туди, далеко від печаль.
Бо безкрилий я, на жаль,
Не перетну я небокрай.
А так хотілось в новий край,
Туди, далеко від печаль.
Бо безкрилий я, на жаль,
Не перетну я небокрай.
А так хотілось в новий край,
Туди, далеко від печаль.
