Віч На Віч

Вчора зустріч – тепер прощання,
Вчора зимно – а нині спека.
Той був першим – тепер останній,
Той був поруч – тепер далеко.

Той долав найкрутіші підйоми,
Та його залишили сили.
Той був другом, а став знайомим,
Той літав, а тепер – безкрилий.

Так було
З найдавніших літ,
Міняються люди,
Міняється світ.

Той у небі впіймав удачу,
А назавтра став знову босим.
Той сміявся, а нині – плаче.
Той давав, а сьогодні – просить.

Той до щастя наміряв кроки,
Ну, а вийшло, що – до могили.
Той світив, та погас до строку.
Той палав, а того спалили.

Так було
З найдавніших літ,
Міняються люди,
Міняється світ.

І літа назад не вертають,
Як не сумно, і як не гірко.
Я міняюсь, мене міняють,
Чи то в кращий бік, чи то в гірший.

Я міняюсь разом зі світом
І сміюсь, і плачу досхочу,
П’ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні, а знаходжу ночі.

Так було
З найдавніших літ,
Міняються люди,
Міняється світ.

Ще далеко іти до краю,
Я у неба прошу несміло:
"Хай душа моя не помирає
Раніш, ніж помре моє тіло!"