вірити в людей

Світ чорно-білий, а мені все фіолетово
Поки мій коханий докурює сигарету
Я ніколи не одна в пошуках самобутності
Треба досягнути дна, аби відштовхнутися

Ти не йо-йо, тоді чому себе накручуєш?
Захищаєш свою шкуру, весь обріс колючками
Кусаєш перехожих як собака вулична
І не хочеш визнавати те що неминуче
Ай

Не довіряти нікому, ні це не мій стиль
Спати нервово з відкритим оком - це не мій стиль
Ти так певен, що навколо повно мудаків злих
Так не будь одним з них, одним з них

Кожен сам собі кує свою долю - це база, ґрунт
Але молотом з тривоги і болю не зкуєш суть, ага
Життя прожити - це не поле перейти
Але що посадити в своєму полі - вирішуєш ти

Ніч була страшна, але скоро настане день
Після сильного дощу завжди виходить сонце
Ти шукаєш привід знову вірити в людей
А я його знаходжу на кожнім своєму кро-ці

Ніч була страшна, але скоро настане день
Після сильного дощу завжди виходить сонце
Ти шукаєш привід знову вірити в людей
А я знаходжу його на кожнім кроці

Вірити в людей, знову вірити в людей
Ей
Вірити в людей, знову вірити в людей
Вірити в людей, знову вірити в людей
Вірити в людей, вірити в людей

Ти так варишся в минулому
Аж зморщилися пальці
Сидиш на чотирьох стільцях
В руках три зайці
Встигаєш усюди, але всередині є критик
Який нагадує що все ще не встигаєш жити
Крутиш пальцем біля скроні?
Окей, можливо і так
Можливо я надто наївна і молода
Але десь глибоко доноситься ехом в легенях:
Я мрію бути нею!
Коли я змащую рожеві окуляри суперклеєм
Коли бачиш мої теплі взаємини з сім'єю
Коли гортаєш мою галерею
Ти мрієш бути мною
Бо я умію вірити в людей

Вірити в людей, знову вірити в людей
Ей
Вірити в людей, знову вірити в людей
Вірити в людей, знову вірити в людей
Вірити в людей, вірити в людей ей...