Збираю армію думок, доки мій час тече,
але із кожним днем їх більшає у СЗЧ…
І я давно не в грі, талант профукав з неба…
Мені сказали: це гріх, я уточнюю — Едварт?
Хороший панч монетами не дзенькає,
і я його смакую з однодумцями у дзеркалі.
Проза написана умовами….
Та мої місця травмовані — завжди римовані.
Зачепили моє тіло за краєчок мови
наші українські корчі на дніпрянській кручі…
Тут неволю купують за долари,
а свободу купують за душі.
Чуєш, Лоїк, ну скільки іще ти
будеш серед хуліганів ходити естетом,
а серед літераторів — аматором,
ти двері плутати почав ще на Х-Факторі!
Тане, тане свіча в огні,
огорта темнота.
Тане, та Бог шепнув мені:
тане, та не та…
Мої розкидані слова летіли звідусіль,
та вони важкі, щоб підійняти їх без зусиль.
Вибач, всі легенькі пісні, що знайшов,
я залишив, як і юність, в «ютубі» на шоу.
Тому не чекай вуличний реп, братішка,
сів замучений мій голос, як зек за крадіжку…
Моє блукання сталкера, вночі літери рейками
вели від Пітера Паркера до Пітера Брейгеля…
Здивувася декан би, як дійшов я до Канта
від читання в ДК та на конкурсі талантів
в університеті, де давно закрилась сесія…
Де вся темрява відступить, бо моє лице сія!
Чуєш, Лоїк, ну скільки ти будеш,
підпитим під клубом, читати про Будду,
а митрополитам в мерсах грозити терактами…
Ти двері плутати почав ще на Х-Факторі!
Тане, тане свіча в огні,
огорта темнота.
Тане, та Бог шепнув мені:
тане, та не та…
І муза запитає: «Скільки випив ти кав?»
Поки час тікав, тікав, точніше тікав…
Але від кого, напевне, від Бога,
змінилось небо від Моне на небо від Ван Гога…
Все поплило, перемішалось, і я бачу двері
свого фіналу, де із друзів тільки Метью Перрі…
Тягну, але зачинено, і зліва тактами:
ти двері плутати почав ще на Х-Факторі!
Тане, тане свіча в огні,
огорта темнота.
Тане, та Бог шепнув мені:
тане, та не та…
