Якщо вважав, що люди різні
Життя - театр, а очі - призма
Чому тоді радіє серце
Коли інше поруч б'ється?
Коли на колінах вже до Бога
Кричить душа, зірвавши голос
А вже кінець, а як сказати:
Я ж твоя сестра, брате!
Де твоя душа, людство?
Ми всі забули, хто ми є
Кожного любов іде в люстро
Так там і зникає
Ну хто із нас не хотів змінити
Війну на мир, темінь на світло
А що з себе треба починати
Ніхто і не хоче визнати
Бо ми ж всі святі, такі всі чисті
А правда має гіркий присмак
Коли чорне серце вже не чує
Брате, як тебе люблю я!
Це ж я!
Humanity please no more war
We have forgotten who we are
All our love goes into the mirror
And there disoved in the dark
