Сонце злякалось, я б також так зникла
Так швидко, радісно лапки біжать
В минуле, заснули жовті очі, відчуття
Ніби, хтось запалив світло
Ніби, хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла
Так звикла, так звикла
Сідаєм на потяг, я шепчу тобі в ліве вушко
Лікує тільки ворог
Я брешу тобі вправду, на рану дую
Ніби, хтось запалив світло
Ніби, хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла
Так звикла, так звикла
Ми ж так часто вагались, шукали, гадали
Так часто не знали куди іти
Піском із пустелі, абзаци на стелі
Кути рівнобедрені, як круги
Ці реалії стерлись, я до диявола свого звикла
Я до диявола свого, до диявола свого звикла
Ніби, хтось запалив світло
Ніби, хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла
Так звикла, так звикла
